мовна ситуація...
здається, мені треба щось робити зі своєю двомовністю. бо ситуації якісь двозначні виходять.
ось найсвіжіший приклад. їду в поїзді з харкова до одеси пару тижнів тому. зі мною в купе їде чоловік, років під 50. я вирішила, що він явний одесит. спілкуюся з ним російською. перед самим відправленням до нас сідає ще один чоловік. я собі вирішую, що то якийсь харківський бізнесмен, шалено вхоплений футболом за серце. бо лише про футбол і говорить. спілкуємося російською. рушаємо.
через певний час чоловік-"безнесмен" дзвонить до брата і говорить з ним українською. зразу виростає в моїх очах на два метри ))). о, думаю собі, як гарно. через певний час мій другий супутник дзвонить дружині - і говорить з нею українською. я в шоці. якого біса ми сидимо тут всі утрьох і спілкуємось російською?!!! ну дивина...
на якійсь зупинці чоловіки кооперуються і купують медової з перцем. поступово у розмову вливаються суржикові нотки, а далі вже усі втрьох говоримо нормально. я собі сміюся з того всього і думаю, яка ж має бути ідіотська ситуація, що люди, котрі апріорі говорять однією мовою, за певних умов спілкуються між собою геть іншою.
щось це в мені зламало. навіть не знаю, треба щось змінити. (я не про глобальні масштаби, куди мені. треба змінити щось у своїй поведінці. але мене тау дратує усіляка штучність...)
ех

з.і. а насправді все виявилося трохи не так: "бізнесмен" був філологом-емігрантом з Америки, а "одесит" - франківцем, що працює а одесі та харкові. по-моєму, інтуїція в мене теж останнім часом не тойво... :)))