trina_ka

Джерело: речі-різне

теж із бездонної комори)))

упд. а от і відповідь: такою штукою моя бабуся штампувала хлібні коржики))

Твої очі – як ріка моїх печалей,
як ріка музики, що повертає
мене назад, кудись поза часи.

Як ріка музики, що загубила
десь мою Пані… а згодом і мене.

З твоїх очей душа фортепіано
Підчорненими котиться слізьми…

Ця ніч, ці очі, сигаретний дим,
десятий келих засліпили мені світ.

На місці взявся полум’ям,
палахкотить жага, вогонь себе зжирає…
Сказати, що люблю тебе?
Якби ж я міг, о Місяцю мій, моя Пані…
Я не володію нічим у житті –
лише твої очі і мої печалі…

Кораблі мої плачуть по верфях,
пошматовані над затоками...
Мій гливий жереб потопив мене,
розбивши віру в моєму серці…
Поїхати без тебе, о моя бузкова квітко?
О затінку Божий на моїх повіках,
моє зелене літо, моє Сонце,
найдивовижніші барви мого життя…
Як поїхати від тебе, якщо наша любов
красивіша за весняне цвітіння землі?
Красивіша за білосніжну гарденію
у чорному волоссі іспанки!

О єдине кохання моє, не плач,
твої сльози розр’ятрюють мою плоть.
Я не володію нічим у житті –
лише твої очі і мої печалі…
Сказати, що кохаю тебе?
Якби ж я тільки міг, мій Місяцю, моя Пані…
Я втрачена, кінчена людина,
не знаю свого місця на землі.
Загубив свій шлях, загубив ім’я,
загубив адресу…
Історія? Яка в мене історія!
Я безпам’ятство забуття!
Якір, який не тримає човна,
ґандж у людській подобі…

Що дати тобі? Скажи мені.
Свою тривогу? Зневіру? Свою кволість?
Що дати тобі, крім долі,
яка танцює на долоні диявола?

Утисячне: я кохаю тебе… Тож відійди
від мене, відійди від вогню мого і сигарет.
Я не володію нічим у житті –
лише твої очі і мої печалі…

( Read more... )

Нізар Каббані, "Ріка печалей" (більш відомий як "Твої очі"), переклад із арабської (с) Катріна Хаддад

Поезія приходить із дощами,
і твій збілілий образ приходить із дощами,
і любов не починається, поки не лунає музика дощу…

Коли прийде вересень, кохана,
я шукатиму твої очі в кожній хмарі,
так, наче моя любов до тебе
насмерть прив’язана до дріботіння злив.

Ця осінь довкола лякає мене,
і твоє збіліле обличчя полохає мене,
і твої потріскані сині губи роз’ятрюють мене,
і золоті сережки у вухах бентежать мене,
і навіть кашмірська сукня
і жовто-зелений балдахін лихоманять мене…
Ранкова газета, як та балакуча жінка, розбурхує мене.
І пахка кава над сухим листям тривожить мене, тривожить…
Куди себе подіти?
Що робити у проміжках між спалахами блискавок у моїх пальцях
і промовами Господа, якого так чекають?

На світанку осені мене огортають певність і тривога…
Боюся, що будеш надто близько,
і боюся, що будеш надто далеко…
Що буде з цим мармуровим світом нігтьових візерунків,
про що шепотітимуться дамаські мініатюри цих почуттів,
коли мене поглинуть невблаганні хвилі долі?

… Це місяць вересень диктує мені?
Чи той, хто надиктовує, – це дощ??

Ти рідкісне, дощове божевілля.
Якби я лишень знав, моя пані,
що там, між дощем і божевіллям!

О моя пані,
що ходить під сонцем, мов чудо чудесне:
в одній руці несе вірші,
а в іншій тримає місяць;

О жінка, котру я кохав,
яка народжує вірші, ставши підошвою на камінь,
змарніла з лиця, як сум усіх дерев,
немає мені кращого вигнання, ніж бути з тобою...
О жінка, що зітре мою історію
й історію всього цього дощу…

переклад з арабської (с) мій

Нова квартира точнісінько схожа на тебе.
Її рожеві стіни –
наче твої квіти-слова,
і дерев’яне вікно таке ж вишукане, як твої краватки,
і золотаві кнопки кухонної техніки подібні до ґудзиків твоїх сорочок,
а сяйне скло так нагадує твої окуляри...

Болить мені цей дім.
Він мовчить точнісінько так само,
Як твоє мовчання, що віддаляє тебе від мене,
бо тобі бракує ключів від таємниці спілкування.
Твоя краса така ж вигадлива, як плетиво на дверях.
І ти начищаєш свій голос до блиску,
перш ніж побажати мені солодких снів,
котрі все одно не сходять до тебе –
точнісінько так само,
як та гламурна хазяйка помешкання
не опускається до обговорення орендної плати.

А постіль цієї ночі – останньої ночі –
запитує:
Хто він – той, що розділить нас?

(с) Кулала Нурі, Ірак
переклад (с) Катріни Хаддад

моя Пані
Ви були найважливішою жінкою мого життя
допоки не збіг цей рік
зараз Ви... найважливіша жінка
після народження нового року

Ви жінка, котру не рахую за годинами чи днями
Ви жінка,
котру сотворив із плодів своїх віршів
та золота снів
ви жінка... що жила в моєму тілі
вже мільйони років...

о моя Пані
о зіткана з вати і снів

переклад (с) мій