trina_ka

ті, хто практикував голодування, кажуть, що найзвичніші смаки після нього увиразнюються й набувають нових відтінків. останніми днями я, здається, наочно уявляю, як це. віднедавна Ігор щоранку варить собі запашної кави, якої я наразі не п'ю. але мені достатньо вдихнути її аромат... віднаходжу стільки нюансів, про які раніше й не здогадувалася)

ще чоловік надибав на нашому ринку старого поважного грузина (той тип чоловіків, які з роками стають дедалі красивішими - такою статечною, мудрою красою). він продає чудовезний сулугуні! це просто свято смаку якесь - спочатку я з'їла лише один маленький шматочок, але розтягнула його так надовго й отримала таке задоволення, якого, здається, не відчуєш, з'ївши цілу сирну голову :Р

коротше, я, мабуть, проростаю корінням у землю. ще ніколи тілесні відчуття не були настільки виразними, як в ці дні...

 для мене це якесь метафізичне місце. поетичність назви виводить його на космічні масштаби.

автор - kirdiy

"Уменьшительные суффиксы – это своего рода магические заклинания, которыми мы приручаем хищные вещи мира сего, задабриваем их, осваиваем, укрощаем, делаем послушнее и податливее".

"...уменьшительный склад речи выполняет отчасти психотерaпевтическую, компенсаторную функцию в российском обществе. По традиции здесь человек чувствуeт себя подавленным и униженным. Перед государством, крепостным правом, тоталитарной системой, милицией, начальниками и чиновниками всех рангов. Маленький он человек. А пользуясь уменьшительными суффиксами, он начинает чувствовать себя большим. Перед ним все маленькое: и водичка, и ножик, и песик, и улочка, и деревце, и лесочек... И даже начальничек. Давай в магазинчик зайдем. В скверике посидим. По лесочку погуляем. Стаканчик у тебя с собой? А начальничка мы в гробу видели... «Доложи, – говорю, – обстановочку!» А она отвечает не в такт: «Твой начальничек дал упаковочку – У него получился инфаркт!» (А.Галич)".


з цікавої статті Епштейна тут

Он дарил только хрупкие вещи.
Как-то в одно селение пришел и остался жить старый мудрый человек. Он любил детей и проводил с ними много времени. Еще он любил делать им подарки, но дарил только хрупкие вещи. Как ни старались дети быть аккуратными, их новые игрушки часто ломались. Дети расстраивались и горько плакали. Проходило какое-то время, мудрец дарил им совсем другие игрушки, еще более хрупкие.
В один день родители не выдержали и пришли к нему:
- Ты мудр и желаешь нашим детям только добра. Но зачем ты делаешь им такие подарки? Они стараются как могут, но игрушки все равно ломаются, а дети плачут. Но они так прекрасны, что не играть в них невозможно.
- Пройдет совсем немного лет, - улыбнулся старец, - и кто-то подарит им свое сердце. Может быть, это научит их обращаться с этим бесценным даром хоть немножечко аккуратней.

надибано у shehina

кажуть, ось тут офіційний сайт цього дядька)

Боже, яка темрява!!!

яблуко, поділене на нуль, дає ідею яблука)))

детальніше - тут http://sergeykemskiy.livejournal.com/11474.html

воно, звісно, це все добре. але треба шось робити. треба вигадать якийсь проект. від а і до я. і я навіть знаю. який!


п.с. а взагалі хочу вчитися, хочу в бібліотеку, хочу писати дисертацію, хочу ходити на лекції, слухати цікавих викладачів, роз*язувати практичні  завдання, аналізувати тексти, дошукуватися сенсів, ... хочу вчитися.

п.п.с. от кого осінь вганяє в депресію, а мене - в бажання активності. нічо, трохи перечекаю - і мине ;)

На прошлой неделе Госкомстат порадовал украинцев любопытной статистикой – в преддверии выборов замедлился рост производства во всех отраслях экономики, кроме бумажно-целлюлозной и издательской промышленности.

я тут подумала: замість платити 10 тисяч євро за право використання санд-треку з мультика про Бременських музикантів, чи не вигідніше було би для політичних партій вкладати гроші в якісь матеріальні проекти? скажімо, збудувати конкретний садок, житловий будинок, музей, якийсь комплекс тощо? а що, був би довготривалий актив, яким завжди можна скористатися, до того він би ще й накопичувався. тоді можна було би перераховувати: тоді-то ми зробили те, тоді-то - те і так далі. була би обопільна користь, нє?

бо рекляма, і в телевізорі, і в радіо, і в газетах, і на білбордах все одно вже не є рентабельною, все одно не приносить того, чого треба політикам. а так - і в них кориз у вигляді матеріальної справи, яку кожен може помацати, і країні користь, і людям добро.

чи я уже наївна? здається, до творення власного іміджу і самореклами треба ставитися дещо реалістичніше, нє? ну а слідами таких справ про них би говорили-писали медіа і теж був би резонанс. ні?

Виступ Стіва Джобса перед випускниками Стенфорда

"Для меня большая честь быть с вами сегодня на вручении дипломов одного из самых лучших университетов мира. Я не оканчивал институтов. Сегодня я хочу рассказать вам три истории из моей жизни. И всё. Ничего грандиозного. Просто три истории.

Первая история – о соединении точек.

( Read more... )

Переклад російською Дмитра Честних
узято звідси
Послухати мовою оригіналу - тут

кожен вважає важливим лише те, що стосується його особисто
і з цим, на жаль, мало що зробиш :(

пахнуть манною кашею

чи поетика конфлікту.
от би таку книженцію шось на межі психології-культурології-естетики-філософії-теорії комунікацій
про те, що конфліктів унашому житті не уникнути, тому їх треба спрямовувати у констурктивне річище: робити скандали красивими, отримувати від них задоволення, але не лише собі втихаря, але й тому, із ким конфліктуєш :)))
така собі краса стихії та її приборкання. живильна сила. ггг

1) як ви вибираєте собі книги? на що звертаєте увагу?
2) як живуть ваші книги? як ви з ними поводитеся?
3) чому ви любите ті чи інші книги (або книги взагалі) - що вони повинні вам давати?

навіяне оцим


чому людина не була створена досконалою, а мусить самостійно удосконалюватися?

це як потенційна і кінетична енергія
або як онтологічне й екзистенційне:

квінтесенцією людини є "людське" (у позитивному смислі) - її здатність любити і відчувати (як у Бога) і її відкритість, проективність, тобто те, що людина щомиті "стає". вона не просто "є", вона "стає", відбувається у світі.

якби вона народилася досконалою, це означало би її сталість, закритість. можна закинути, що Бог є досконалим, але він не є закритим, адже в ньому мусять бути зосереджені всі чесноти, він охоплює все, він є усім (не плутати із пантеїстичним "Бог розлитий повсюди").

крім того, властивість чи річ, дана людині ззовні (від Бога), а не набута самостійно, може лишитися мертвим знанням, себто чимось потенційним, можливим, але нереалізованим. Утім, оскільки людина прагне стати Богом (тяжіє до нескінченності, створена за образом і подобою, намагається кращати), вона так само має бути викінченою, досконалою, повною, як і Бог. отже, знання і властівість, дана їй ззовні, становитиме її недосконалість. це ніби цукор, що не розчинився у холодній воді - вода лишилася сама по собі (несолодка), а цукор - сам по собі (нерозчинений), хоча ніхто не може сказати, що цей цукор знаходиться не у воді. себто, досконалість, принесена ззовні, не зчинить сутнісних змін у її єстві.

можна закинути, що Бог всемогутній і міг би створити так, аби дана досконалість таки стала сутнісною. але тут виступає інший аспект: свобода і воля.

Бог, оскільки він всеблагий, шанує людську волю і її вибір, дає їй свободу (Святий Дух насилля не чинить) самій обрати шлях удосконалення. іншими словами, усі мають шанс стати довершеними і жити вічно, але не всі обов*язково змушені ним скористатися - це вільний вибір, це чергова людська можливість, проект, який вона може здійснити.

і саме тому людина не могла бути створеною вже досконалою (так, як ми традиційно розуміємо це слово), бо тоді вона були заповненою, вміщала би усе. а людина - це судина, яка може наповнювати себе тим, чим зажадає. кожен робить себе таким, яким хоче - за власним розумінням і розсудом.

до речі, якщо говорити про нелінійне розуміння досконалості, то людина таки є досконалоюістотою: оскільки вона завжди і безкінечно може вдосконалюватися...

Полагаю, что начать решать эту задачу стоит с простого, но очень важного шага - подготовить и начать чтение, видимо, уже с 6-х классов общеобразовательных школ, курса "История великих открытий, изобретений и инноваций" , в котором просто, содержательно и увлекательно рассказывалась бы история ключевых моментов в истории человеческой цивилизации. И обязательно - биографии известных ученых, изобретателей и предпринимателей с разъяснением причин неудач и успехов. Главная задача такого курса - привить детям вкус к творчеству и понимание окружающего мира как мира увлекательных загадок и неограниченных возможностей для творческой самореализации. Необходимо включить в курс также "Истории обычных вещей" - увлекательные рассказы о том, что окружает каждого из нас и стало казаться обыденным, само собой разумеющимся, - электричество, радио, компьютеры, а также и совсем уж "простые" вещи - самолеты, автомобили и даже кнопки и скрепки. Важно, чтобы и в этих явлениях и предметах повседневной жизни школьники увидели воплощение яркого творческого успеха, истории взлетов и падений целых промышленных отраслей и - главное - основу для создания новых историй успеха.

надибано в УП

ну як навчитися не нервувати, коли люди не виправдовують твоїх сподівань???